Селище засноване 1770 року козаками Запорозької Січі, як державна слобода під назвою Кушугумівка. 1780 року Кушугумівку перейменували на Велику Катеринівку.
У грудні 1905 року разом з робітниками Олександрівська виступили проти царіату бідняки Великої Катеринівки. Після розгрому повстання найактивніших селян засуджено до каторги. З нагоди 50-річчя першої російської революції П. Ф. Черевату-Абакумову — учасницю олександрівського грудневого повстання, нагороджено більшовицькою відзнакою орденом Червоного Прапора.
З 1917 року — у складі УНР та Української Держави гетьмана Павла Скоропадського, а наприкінці 1918 року — під контролем Революційної армії Нестора Махна. З 1922 року — стабільні комуністичні уряди. Кушугум постраждав внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933 років. У цей час у селищі бував відомий український поет Славутич Яр, який саме у Кушугумі зустрічався з кобзарем, який прищепив йому смак до української пісні: «А вже років двісті, як козак в неволі», «Ой на горі вогонь горить», «Ой наступила та чорна хмара», «Усі гори зеленіють». Як згадує письменник про Кушугум, «це була ніби своєрідна лекція. Бандура ще більше нагострила мою національну свідомість. Я ніби набрався нової сили, нової енергії для боротьби, що вже назрівала».
З 1941 по 1943 роки Кушумугум перебувало під німецькою окупацією.
У 2020 році, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 713-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», шляхом об’єднання територій та населених пунктів Кушугумської, Балабинської та Малокатеринівської селищних рад Запорізького району Запорізької області.
Історія Кушугума
